Іспанія

Convivencia

співжиття; спільне життя попри відмінності

Механізм стійкості

Стійке співжиття не виникає з природної гармонії. Воно потребує прав, правил та інституцій, які дозволяють людям із різними ідентичностями, поглядами й історичною пам’яттю залишатися в одному громадянському просторі навіть під час гострої незгоди.

Що це означає

У цьому контексті Convivencia буквально означає «життя разом» або «співжиття». В іспанському вжитку поняття має два пов’язані значення. Перше стосується історичних дискусій про відносини між християнськими, мусульманськими та юдейськими громадами середньовічної Іберії. Друге належить сучасній демократичній мові спільного життя у суспільстві, де люди відрізняються релігією, мовою, походженням, регіональною ідентичністю та політичними поглядами.

Для стійкості важливе не уявлення про безконфліктне співіснування, а здатність зберігати спільні правила й простір взаємодії тоді, коли відмінності створюють напруження.

Як працює в кризі

Під час поляризації, міграційної напруги, конфліктів довкола пам’яті, релігії чи регіональної ідентичності convivencia підтримується через конкретні суспільні механізми.

Закони захищають рівність прав, школи встановлюють правила спільного життя, муніципальні служби забезпечують рівний доступ до послуг, а медіація допомагає вирішувати конфлікти до того, як вони переходять у виключення або насильство. Механізм полягає не в усуненні незгоди. Він дозволяє утримувати її в межах спільних демократичних правил, де люди можуть конфліктувати, не заперечуючи права одне одного належати до суспільства.

Що відбувається

Поляризація й конфлікт між групами
На чому зосереджуємося

Рівність прав і спільні демократичні правила
Як діємо

Медіація, доступ до послуг і правила співжиття
Що це дає

Незгода без виключення та насильства

Урок для інших країн

Іспанський досвід показує, що плюралістичне суспільство не стає стійким лише тому, що закликає людей до толерантності.

Співжиття потребує інституцій, процедур і щоденних практик, які захищають рівні права, дають можливість висловлювати незгоду та не дозволяють більшості витісняти меншини зі спільного простору. Відмінності не обов’язково мають зникнути. Завдання стійкого суспільства — створити умови, за яких вони не руйнують можливість жити, навчатися, працювати й ухвалювати рішення разом.

Співжиття потрібно не лише проголошувати, а й організовувати, постійно підтримувати та повсякчас відновлювати.

Співжиття потрібно не лише проголошувати, а й організовувати, постійно підтримувати та повсякчас відновлювати.

Звідки походить

У сучасну історичну дискусію поняття convivencia увійшло завдяки працям іспанського дослідника Амеріко Кастро, який після Громадянської війни жив у вигнанні. Він використовував його для осмислення складних відносин між християнами, мусульманами та юдеями в середньовічній Іберії. Згодом навколо поняття виникла тривала наукова суперечка.

Одні дослідники бачили в ньому спосіб описати взаємний культурний вплив, інші застерігали, що воно приховує ієрархію, переслідування й насильство. Після переходу Іспанії до демократії у 1975 році слово набуло також сучасного значення у сфері освіти, місцевого самоврядування, інтеграції та протидії дискримінації.

Як це виглядає сьогодні

У сучасній Іспанії convivencia присутня в мові шкіл, муніципалітетів, громадянства, інтеграції та протидії дискримінації. Прикладами є робота над співжиттям у школах, протидією расизму й ксенофобії, медіацією та політиками, що захищають рівну участь у плюралістичному суспільстві.

Сучасна рамка охоплює не лише протидію расизму, а й політики проти дискримінації ЛГБТК+ людей. Тому convivencia слід описувати як ширшу громадянську й антидискримінаційну рамку, а не лише як міжрелігійне чи міграційне поняття.

Межі поняття

Convivencia не варто романтизувати як гармонійну «золоту добу трьох культур» або подавати як свідчення природної толерантності іспанського суспільства.

Середньовічна Іберія була простором культурної взаємодії, але також ієрархії, примусу, переслідувань, вигнань і насильства. Тому це поняття має зберігати свою критичну складність і не використовуватися для замовчування сучасних проявів расизму, ксенофобії, дискримінації чи соціальної нерівності. Співжиття набуває змісту лише тоді, коли передбачає визнання конфліктів, захист прав і відповідальність за дискримінацію та виключення.

Словникові зв’язки