Люксембург

Tripartite

тристороння координація; кризові переговори між урядом, роботодавцями та профспілками

Механізм стійкості

Коли рішення щодо заробітних плат, зайнятості, підтримки бізнесу та державних витрат розглядають разом, уряд, роботодавці й профспілки можуть збалансувати інтереси та розподілити тягар кризи. Єдиний пакет пов’язує поступки, компенсації та зобов’язання і дозволяє виробити рішення, які сторони готові виконувати.

Що це означає

У Люксембурзі Tripartite означає тристоронні механізми соціального діалогу, передусім Comité de coordination tripartite. Цей формат об’єднує уряд, представників роботодавців і профспілки для переговорів щодо важливих соціально-економічних викликів. Засідання можуть скликатися за ініціативою уряду або соціальних партнерів.

Сторони шукають компроміс і узгоджують взаємопов’язані рішення, однак участь у переговорах не означає обов’язку погодитися: в історії моделі були й випадки, коли спільного рішення досягти не вдалося.

Як працює в кризі

Під час інфляційного, енергетичного або галузевого шоку взаємопов’язані питання заробітних плат, зайнятості, державної підтримки та конкурентоспроможності розглядають у межах одного переговорного процесу.

Це дозволяє оцінити, як рішення для однієї сторони вплинуть на інших, і поєднати заходи в узгоджений пакет. Прикладом стали угоди Solidaritéitspak 2022–2023 років. Заходи щодо цін на енергію, підтримки домогосподарств і підприємств та строків індексації заробітної плати розглядали як частини спільної відповіді на кризу. Для окремих сфер, зокрема транспорту, можуть також скликатися галузеві тристоронні переговори.

Що відбувається

Енергетичний, інфляційний або галузевий шок
На чому зосереджуємося

Спільний переговорний процес
Як діємо

Узгодження зарплат, підтримки й конкурентоспроможності
Що це дає

Пакет рішень, що враховує вплив на всі сторони

Урок для інших країн

Соціальний мир потребує не відсутності суперечностей, а легітимного формату, у якому інтереси працівників, бізнесу й держави можна відкрито зіставити та перетворити на здійсненні рішення.

Спільний пакет дозволяє пов’язати поступки одних сторін із компенсаціями та зобов’язаннями інших. Водночас переговорний формат має залишатися гнучким і відповідати характеру конкретної кризи.

Його завдання — створити умови для узгодження рішень, а не нав’язати компроміс або досягти згоди за будь-яку ціну.

Його завдання — створити умови для узгодження рішень, а не нав’язати компроміс або досягти згоди за будь-яку ціну.

Звідки походить

Передумови тристоронньої моделі формувалися в Люксембурзі протягом ХХ століття через професійні палати та консультативні органи, що представляли працівників і роботодавців. Модель інституціоналізували під час кризи сталеливарної промисловості 1970-х років. У 1977 році тристороння угода стала основою законодавства про створення Координаційного тристороннього комітету. Через нього уряд, роботодавці та профспілки узгоджували модернізацію галузі, збереження зайнятості й подолання соціальних наслідків реструктуризації.

Упродовж 1980-х років склад і повноваження Комітету кілька разів змінювалися. Надалі практика збереглася у гнучкішій формі, що дозволило використовувати тристоронні переговори для нових загальнонаціональних і галузевих викликів.

Як це виглядає сьогодні

Тристоронні переговори й далі застосовуються під час великих загальнонаціональних потрясінь і для розв’язання галузевих проблем. Наприклад, галузеві тристоронні зустрічі скликали для питань, що стосувалися транспорту.

Угоди Solidaritéitspak 2022–2023 років поєднали заходи щодо цін на енергію, підтримку бізнесу, купівельну спроможність домогосподарств і механізми індексації зарплат. Вони показують, як формат може зібрати узгоджений пакет у кількох сферах політики, а не розглядати кожен тиск окремо.

Межі поняття

Tripartite не є природною гармонією або консенсусом без конфліктів.

Переговори можуть бути гострими, тривалими й завершитися без спільної угоди. Закритий тристоронній формат також створює ризик демократичного дефіциту. Під час заснування Комітету критики стверджували, що парламент відсувають від ухвалення рішень; згодом сформувалася практика, за якої Палата депутатів законодавчо оформлює досягнуті домовленості. Не всі групи представлені однаково або безпосередньо. Транскордонні працівники мають канали представництва через профспілки та Палату працівників, але повнота й реальний вплив такого представництва залишаються предметом дискусії.

Словникові зв’язки